-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив відбала́куватися, відбала́куватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   відбала́куймося, відбала́куймось
2 особа відбала́куйся, відбала́куйсь відбала́куйтеся, відбала́куйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа відбала́куватимуся, відбала́куватимусь відбала́куватимемося, відбала́куватимемось, відбала́куватимемся
2 особа відбала́куватимешся відбала́куватиметеся, відбала́куватиметесь
3 особа відбала́куватиметься відбала́куватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа відбала́куюся, відбала́куюсь відбала́куємося, відбала́куємось, відбала́куємся
2 особа відбала́куєшся відбала́куєтеся, відбала́куєтесь
3 особа відбала́кується відбала́куються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
відбала́куючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. відбала́кувався, відбала́кувавсь відбала́кувалися, відбала́кувались
жін. р. відбала́кувалася, відбала́кувалась
сер. р. відбала́кувалося, відбала́кувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
відбала́кувавшись

Словник синонімів

ВІДМОВЛЯ́ТИСЯчим, із сл. що, ніби (наводити які-небудь докази, часом вигадані, щоб не виконати прохання, наказу тощо), ВІДМАГА́ТИСЯ, ВІДГОВО́РЮВАТИСЯрозм., ВІДБАЛА́КУВАТИСЯрозм. - Док.: відмо́витися, відмогти́ся, відговори́тися, відбала́катися. Одмовлялась Варка недугою (Марко Вовчок); Як прийшов час іти до Грицька на читання, почулася, що не може йти.. Одмоглася тим, що болить голова (Б. Грінченко); Встала я, кручуся, верчуся, боюся пристати до них, а одговорюватись ніяково (І. Нечуй-Левицький).