-1-
прикметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний біля́стий біля́ста біля́сте біля́сті
родовий біля́стого біля́стої біля́стого біля́стих
давальний біля́стому біля́стій біля́стому біля́стим
знахідний біля́стий, біля́стого біля́сту біля́сте біля́сті, біля́стих
орудний біля́стим біля́стою біля́стим біля́стими
місцевий на/у біля́стому, біля́стім на/у біля́стій на/у біля́стому, біля́стім на/у біля́стих

Словник синонімів

БІ́ЛИЙ (який має колір молока, снігу, крейди і под.), БІЛОСНІ́ЖНИЙпідсил.,СНІ́ЖНО-БІ́ЛИЙпідсил.,СНІ́ЖНИЙ[СНІЖНИ́Йрідше]підсил. поет.,ЛЕБЕДИ́НИЙпоет.; МОЛО́ЧНИЙ, КРЕЙДЯНИ́Й (матово-білий); МАРМУРО́ВИЙ (звичайно про шкіру людини - білий і гладкий, як мармур); ЛІЛЕ́ЙНИЙпоет. (звичайно про шкіру людини); Я́СНИ́Йрозм. (про хліб). Олюся лежала у білому вбранні на столі, і дві свічки танули їй у головах (В. Підмогильний); Фіранки на вікнах, мережива на подушечках - все білосніжне, аж відлякує чистотою (О. Гончар); Стіл у кімнаті, як у велике свято, був застелений сніжно-білою скатертиною (Ірина Вільде); Негр. Білий ряд зубів і сніжні білки очей на квадраті чорного обличчя (В. Собко); В кімнаті спокійно, тихо, за вікнами - світла, лебедина ніч (О. Гуреїв); Надворі - молочний день; білі, пухкі хмари вкутали небо, пливуть і наче не пливуть (Є. Гуцало); Анатолеве обличчя біле, майже крейдяне (Я. Качура); Зблідла, з великими карими очима під мармуровим точеним надбрів’ям, у коштовному хутрі, на оксамитовому сидінні карети, вона скидалась на царівну (Н. Рибак); І Лейяніта раз прийшла й біля колон у хмарі мене раптово обняла лілейними руками... (В. Сосюра). - Пор. 1. біля́вий, біля́стий.
БІЛЯ́СТИЙ (який має трохи біле забарвлення), БІЛУВА́ТИЙ, БІЛЯ́ВИЙ. Небо від спеки було білясте, наче вкрите полудою (О. Гончар); Вода в озері гладенька й прозора-прозора, добре видно білувате дно та тонкі стебла осоки (Є. Гуцало); Тирсяний пил підноситься вгору, виповняє увесь бриг білявим мороком (Ю. Яновський). - Пор. 1. бі́лий.
СРІБЛЯ́СТИЙ (кольором і блиском схожий на срібло), СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, СРІ́БЕРНИЙпоет., СРІБЛЯ́НИ́Йфольк., СРІБНА́СТИЙрідше; ПЕРЛАМУ́ТРОВИЙ (який нагадує перламутр). Вікна моєї кімнати виходять на озеро, воно тепер сріблясте від місячного сяйва (П. Козланюк); І прудко, мов іскри з багаття огнисті, Мов хвилі гірського потоку сріблисті, Летять голоснії пісні (Леся Українка); Над головамивисоко-високо проповзає срібна хмарка (Г. Хоткевич); Весь ліс - в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі. Сріберний, світлий, притихлий (О. Гончар); В нас ялинка лісова, Молода, хороша, І всю її покрива Срібляна пороша (Г. Бойко); Сьогодні ж степ увесь неначе Заслав срібнастий оксамит (І. Манжура); Рибина борсається на траві, вилискуючи на сонці перламутровим черевом (Л. Смілянський). - Пор. біля́стий.