-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | білоемігра́нт | білоемігра́нти |
родовий | білоемігра́нта | білоемігра́нтів |
давальний | білоемігра́нтові, білоемігра́нту | білоемігра́нтам |
знахідний | білоемігра́нта | білоемігра́нтів |
орудний | білоемігра́нтом | білоемігра́нтами |
місцевий | на/у білоемігра́нтові, білоемігра́нті | на/у білоемігра́нтах |
кличний | білоемігра́нте | білоемігра́нти |
Словник синонімів
БІ́ЛИЙ у знач. ім., перев. мн.; БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́К заст. зневажл., БІЛОБАНДИ́Т заст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНА збірн., зневажл. (білогвардійці, а також біла еміграція); БІЛОЕМІГРА́НТ (той, хто належав до білої еміграції). Увесь ліс шумів од них - партизанів. І якщо вночі десь займався полум’ям хутір якогось буржуя, якщо вночі десь вирубано білих заставу, всі знали: це ніхто ж, як лісовики (А. Головко); У місті купка червоноармійців змагалася з повсталими білогвардійцями (О. Донченко); Інші єпархіальні службовці знаходили мужність озирнутися на себе, клясти минуле й шукати в новому бодай якоїсь зачіпки жити. Були й такі, що.. просто йшли в білобандити (І. Ле); Погнали білогвардійщину. Вийшов з копанок Олександр Сухомлинський і знову став правити в ревкомі (І. Цюпа).