-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив бри́зкати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   бри́зкаймо
2 особа бри́зкай бри́зкайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа бри́зкатиму бри́зкатимемо, бри́зкатимем
2 особа бри́зкатимеш бри́зкатимете
3 особа бри́зкатиме бри́зкатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа бри́зкаю бри́зкаємо, бри́зкаєм
2 особа бри́зкаєш бри́зкаєте
3 особа бри́зкає бри́зкають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
бри́зкаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. бри́зкав бри́зкали
жін. р. бри́зкала
сер. р. бри́зкало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
бри́зкавши

Словник синонімів

БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИрозм., ЧВИ́РКАТИрозм.,ЧВІ́РКАТИрідше (бризкати з силою, під тиском чогось). - Док.: бри́знути, пи́рснути, по́рснути, при́снути, чви́ркнути, чві́ркнути. Іскри бризкають з ковадла (Ю. Яновський); Пирснули з очей сльози... (С. Васильченко); Саїд здригнувся від звуку ненароком зачепленої струни. Туманом порснула пилюга з тієї струни (І. Ле); Дзвінко прискає і дзюрчить запашне запінене молоко у дерев’яні та алюмінієві цеберка... (Ю. Смолич); У повітрі вогко, аж мокро, а під ногами чвиркало багнище (Г. Епік).
БРИ́ЗКАТИчим і без додатка (розкидати, розсипати бризки рідини, іскри, дрібні часточки чогось); ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИрозм., ПИ́РСКАТИчим, рідше (з силою). - Док.: бри́знути, по́рснути, при́снути, пи́рснути. Тепер уже кричав [п’яний] так, мовби йому платили. На дзвінкіших словах натужувався весь, червонів і бризкав слиною (Г. Хоткевич); Порскають ясними вогниками мовчазні свічки (П. Козланюк); Огонь жваво захоплював полінця, гудів і прискав малими вугликами (Н. Кобринська); В міцних, вузлуватих пальцях [Павла] сірники пирскали іскрами й ламались (А. Хорунжий).
БРИ́ЗКАТИкого-що, чим і без додатка (обдавати, покривати бризками), ШПУВА́ТИдіал.;ПО́РСКАТИчим і без додатка,ПИ́РСКАТИчим і без додатка,ПРИ́СКАТИрозм. (з силою, зокрема випускаючи воду з шумом через рот); КРОПИ́ТИ, ОКРОПЛЯ́ТИ[ОКРО́ПЛЮВАТИ], СПРИ́СКУВАТИ, СПО́РСКУВАТИ (кого-що, чим - дрібними бризками); ЗБРИ́ЗКУВАТИ, СКРО́ПЛЮВАТИ[СКРОПЛЯ́ТИ] (злегка). - Док.: бри́знути, побри́зкати, шпуйну́ти, по́рснути, пи́рснути, при́снути, покропи́ти, окропи́ти, спри́снути, спо́рснути, збри́знути, скропи́ти. Почали жінки бризкати їй в обличчя водою, аж поки вона очутилась (Б. Грінченко); Тимчасом дід Оникій нарвав пучок зілля, вмочив у відро, бризкав на бджоли, прискав водою з рота й заганяв до улика (І. Нечуй-Левицький); Порснувши водою на штани, він так сильно натиснув прасом, що стіл затріщав (О. Бойченко); Павло, голий до пояса, стояв над великою емальованою мискою і пирскав на всі бокиводою (В. Кучер); Бризки від хвиль.. рясно кропилипалубу (О. Донченко); Другого дня в рожевім надвечірку Краплистий дощ отави окропив (А. Малишко); Ніч панянки просиділи над прасуванням. Для Орисі й води не треба було: слізьми сприскувала, аж їй очі почервоніли (А. Свидницький); Дід Яків п’є з кварти воду і спорскує ротом на підлогу (П. Козланюк); Галя зробила з головою Кирила все, що їй хотілося, навіть одеколоном збризнула (В. Собко); Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка; піднялись стебелинки, розпускались цвіточки (Г. Квітка-Основ’яненко). - Пор. забри́зкати, 3. хлю́пати.
ЗАБРИ́ЗКАТИ (покрити що-небудь бризками, краплями чого-небудь), ОББРИ́ЗКАТИ, ОБПРИ́СКАТИ, ЗАХЛЮ́ПАТИ, ЗАКРА́ПАТИ, ЗАЛЯ́ПАТИрозм., ОБЛЯ́ПАТИрозм., ОБТЬО́ПАТИрозм., УЛЯ́ПАТИ[ВЛЯ́ПАТИ]рідко, ОБЛЬО́ПАТИрідко, ЗАЛЬО́ПАТИдіал., ЗАХЛЯ́ПАТИдіал. - Недок.: забри́зкувати, оббри́зкувати, обпри́скувати, захлю́пувати, закра́пувати, заля́пувати, обля́пувати, обтьо́пувати, уля́пувати[вля́пувати], обльо́пувати, зальо́пувати, захля́пувати. Котилися хвилі важкі, сивогриві,Забризкавши піною берег високий (Я. Шпорта); То хмара набіжить, і бризне дощ краплистий, Ясною вільгістю оббризкавши цвітінь, То сонце вигляне ласкаво-променисте (М. Рильський); Крізь юрму пролетіло щось мокре, все у рідкому болоті, захлюпало всіх і просто кинулось до вогню (М. Коцюбинський); Ремонтуючи будинки, не заляпують [штукатурниці] вас, коли ви повз них проходите (Остап Вишня); Їсть він, голосно чавкаючи, обляпуючи білими каплями бороду й вуса (Григорій Тютюнник). - Пор. 3. бри́зкати, забо́втати.
ХЛЮ́ПАТИна кого-що (рвучкими рухами обливати, оббризкувати водою або іншою рідиною когось, щось), ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЮ́СКАТИ, ПЛЮ́ХКАТИрозм. - Док.: хлю́пну́ти, плесну́ти, плю́снути, плю́хнути. Хлопчик щулиться, мляво хлюпає на себе воду (І. Багмут); Старша кума плескала [вино] на стелю, а за нею хата вся хвалою розлягалася (Я. Качура). - Пор. 3. бри́зкати.