-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безпора́дний безпора́дна безпора́дне безпора́дні
родовий безпора́дного безпора́дної безпора́дного безпора́дних
давальний безпора́дному безпора́дній безпора́дному безпора́дним
знахідний безпора́дний, безпора́дного безпора́дну безпора́дне безпора́дні, безпора́дних
орудний безпора́дним безпора́дною безпора́дним безпора́дними
місцевий на/у безпора́дному, безпора́днім на/у безпора́дній на/у безпора́дному, безпора́днім на/у безпора́дних

Словник синонімів

БЕЗНАДІ́ЙНИЙ (про становище, обставини і т. ін. - у якому не видно надії на поліпшення), БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПОРА́ДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙпідсил. (звичайно із сл. часи, життя, доля, злидні тощо); НЕВИЛА́ЗНИЙпідсил.розм. (про злидні, борги і т. ін. - якого важко позбутися, з якого важко виплутатися);БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНИЙ, БЕЗВИГЛЯ́ДНИЙзах. (який не дає підстав сподіватися на добрі результати). Все частіше поверталося до поета почуття розпачу від думки, що він довічно відкинутий усім світом і рокований на безнадійне животіння гарнізонного солдата (З. Тулуб); Все складнішим, все безвихіднішим вставало перед Марусею її завтра (Г. Хоткевич); Тужлива, безпорадна самотина обгортає холодом (С.Васильченко); Потяглися виснажливі днібезпросвітногоказарменого життя (З. Тулуб); Та все перенесе тільки загартована у лихій долі, у щоденній недостачі та невилазних злиднях людина... (Панас Мирний); Хоч Іван і припускав можливість саме такого завершення свого безперспективного кохання, проте звістка ця остаточно підбила його (П. Колесник); Бачив [Лі Юнкшан] безвиглядні вічні злидні своєї чисельної родини (М. Ірчан). - Пор. 2. невті́шний.
БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙпідсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙпідсил.розм.; БЕЗПО́МІЧНИЙ (нездатний сам собі допомогти); БЕЗЗА́ХИСНИЙ, БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не може захистити себе в якій-небудь ситуації); БЕЗВЛА́ДНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,НЕ́МІЧНИЙ (який зовсім не знаходить у собі сил, можливостей діяти). Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Іван Дума мав повну рацію, коли говорив про недолуге командування Галицької армії (В. Гжицький); Він [Арсен] здався їй [Ярославі] смішним і жалюгідним. Справді, якийсь недорікуватий Дон-Кіхот! (Л. Дмитерко); Я відчував, що я безпомічний, як немовля (Ю. Яновський); Як і решта людей, він навіть буває беззахисним, вразливим (О. Гончар); А вона [актриса] лежала на софі, безвладна, апатична і слухала його [поета] читання (Леся Українка); Я безсилий, щоб описати батьківські переживання й муки (Ю. Збанацький); А приходив додому [Юріштан] - і кудись дівалася вся його власть, щезала міць, чув себе безсильним перед сею блідою хоровитою женщиною (Г. Хоткевич). - Пор. 1. незда́тний.
НЕЗДА́ТНИЙна що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙдо чого, з інфін.,заст.,НЕСПОСІ́БНИЙдо чого, з інфін., заст.;НЕСПРОМО́ЖНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,БЕЗВЛА́ДНИЙ, НЕ В СИ́ЛІ[СИ́ЛАХ], НЕ В ЗМО́ЗІ[СПРОМО́ЗІ] (з інфін. - який хоче або повинен, але не може щось зробити); НЕПРИДА́ТНИЙдо чого,НЕЗУГА́РНИЙдо чого, з інфін., розм. (який не має навичок до чого-небудь, не вміє робити чогось); НЕГО́ЖИЙна що, до чого, розм.,НЕГОДЯ́ЩИЙдо чого і без додатка, розм.,НЕ ГО́ДНИЙ[НЕ ГО́ДЕН] з інфін. і без додатка, розм.,НЕГІ́ДНИЙна що, до чого, рідко (неспроможний фізично що-небудь робити). Почуває сама [Катька], що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський); Хоч нездібний до публічної служби, він, проте, не був зовсім сліпий (І. Франко); Добираючи слів, він зауважив, що війна - річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура); Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти - безсила боронитися (Г. Хоткевич); А він продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (А. Шиян); Будучи безвладним заперечити своєму начальнику, зібрав [секретар] миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Г. Епік); Солдат віддав знамено до музею, Хоч був не в силі здержати сльозу (В. Бичко); Очі не в змозі були одірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним (Григорій Тютюнник); До самих Семидолів Настуня не промовила й слова, і Мірошник почував себе зніяковілим школярем, він був незугарний викликати її на серйозну розмову (М. Зарудний); Звісно, вони не помилують за подібні штучки, та йому дарма. Все рівно він ні до чого негожий став (О. Гуреїв); Зовсім негодящий Онисько до будь-якої роботи (Григорій Тютюнник); - А я б що з таким чоловіком подіяла, що робити не годен? (М. Коцюбинський); От ще остатня надія, - може, буде негідний на службу. Та на лихо собі Корній вдався парубком гарним, - високий, дужий (Леся Українка). - Пор. 1. безпора́дний, 1. невмі́лий, 1. незді́бний.
НЕДОСКОНА́ЛИЙ (який не досяг досконалості, має свої вади); НЕЗРІ́ЛИЙ, НЕДОЗРІ́ЛИЙ, НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, НЕДОВЕ́РШЕНИЙ, НЕДОРО́БЛЕНИЙ (не доведений до кінця і тому ще не досконалий); НЕОПРАЦЬО́ВАНИЙ, НЕОБРО́БЛЕНИЙ рідше,СИРИ́Йпідсил. (про художній твір, його мову, певний задум і т. ін. - не до кінця відшліфований); СЛАБКИ́Й, СЛА́БИЙрідше,НЕ́МІЧНИЙпідсил.,НЕДОЛУ́ГИЙпідсил.,БЕЗПОРА́ДНИЙпідсил. (перев. про художній, науковий і под. твір - незадовільний у змістовому й художньому відношенні, позбавлений майстерності); УЧНІ́ВСЬКИЙ (який не відзначається самостійністю, зрілістю). Лиха година б їх забрала - оці недосконалі німецькі гранати. Міг би зостатися інвалідом... (Ю. Яновський); Незрілі вірші; В такій невикінченій формі.. віддаю я його [свій твір] тепер публіці (Леся Українка); Ми не сміємо давати низьку, недороблену продукцію (П. Тичина); Ти знаєш: читач мене хвалить, слухач поважає, Гудять поети лише: неопрацьований вірш! (М. Зеров); Не знаю, чи буде цікаво, як я пошлю туди [до журналу] пісні баладного змісту (теж сирий матеріал, бо довести до пуття я не вмію) (Леся Українка); Переклади його були слабкі художньо (М. Рильський); Безпорадний в ідейному відношенні твір; Перша збірка поета мала ще учнівський характер; [Люба:] Я не хотіла, щоб ти бачив мої учнівські вправи (І. Микитенко). - Пор. 1. приміти́вний.