-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив наража́тися, наража́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   наража́ймося, наража́ймось
2 особа наража́йся, наража́йсь наража́йтеся, наража́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа наража́тимуся, наража́тимусь наража́тимемося, наража́тимемось, наража́тимемся
2 особа наража́тимешся наража́тиметеся, наража́тиметесь
3 особа наража́тиметься наража́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа наража́юся, наража́юсь наража́ємося, наража́ємось, наража́ємся
2 особа наража́єшся наража́єтеся, наража́єтесь
3 особа наража́ється наража́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
наража́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. наража́вся, наража́всь наража́лися, наража́лись
жін. р. наража́лася, наража́лась
сер. р. наража́лося, наража́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
наража́вшись

Словник синонімів

НАРАЗИ́ТИСЯ (своїми вчинками, діями поставити себе під загрозу з боку кого-, чого-небудь, у небезпечне, скрутне становище, викликати несподівані та небажані для себе наслідки), НАРВА́ТИСЯрозм.,НАСКО́ЧИТИрозм.; НАПРОСИ́ТИСЯрозм. (своєю поведінкою викликати яке-небудь ставлення до себе, перев. небажане). - Недок.: наража́тися[нара́жуватисярозм.], нарива́тися, напро́шуватися. Ризикуючи наразитися на якусь неприємну вихватку, він повернувся до гостей обличчям і мовчки став перед ними (О. Полторацький); [Стукалка:] От бачите, нарвались на неприємність. Лежіть смирно (І. Микитенко); - Казав же - бережись. Бач, і наскочив. Тепер напасті не оберешся (А. Головко); - А ви не кричіть, Тарасе Демидовичу. Ця розмова не службова, і до того ж ви на неї самі напросилися (Ю. Збанацький).
НАРАЗИ́ТИСЯ (несподівано, випадково зіткнутися з ким-, чим-небудь, небажаним для себе),НАЛЕТІ́ТИрозм.,НАПОРО́ТИСЯрозм.,НАРВА́ТИСЯрозм.,НАСКО́ЧИТИрозм.,НАРІ́ЗАТИСЯрозм. - Недок.: наража́тися[нара́жуватисярозм.], наліта́ти, напо́рюватися, нарива́тися, нарі́зуватися. Щоб не наразитися ненароком на управителя, Мотронка звернулася додому (Ф. Бурлака); Хутором Левко їде обережніше. Ось він минає будинок пана Варави, бере в долинку і неждано біля самої греблі налітає на двох людей (М. Стельмах); Тепер треба лише подбати, щоб не напоротися на поліцаїв чи німців (А. Дімаров); Женя запізнилася додому і, щоб не нарватися на арешт, заскочила до Лимарів - сюди їй було ближче (А. Хижняк); Удень небезпечно нашому брату ходить у слободу: часом наскочиш на ярчука [собаку] (О. Стороженко); - Нарізався я з загоном на білих, у селі схопили мене, і в кутузку (О. Копиленко). - Пор. 2. наткну́тися, 1. натра́пити.
НАТКНУ́ТИСЯна що (рухаючись, наштовхнутися на щось гостре й поранити себе або пошкодити що-небудь), НАРАЗИ́ТИСЯ, НАСТРОМИ́ТИСЯрідше,НАПОРО́ТИСЯрозм.,НАРІ́ЗАТИСЯрозм.,НАШТРИКНУ́ТИСЯрозм.; ПРОБИ́ТИСЯрозм. (наткнувшись, поранити себе). - Недок.: натика́тися, наража́тися[нара́жуватисярідше], настро́млюватися, напо́рюватися, нарі́зуватися, наштри́куватися. В серці запекло, закололо так, ніби воно живцем на склянку наткнулося (І. Рябокляч); Хто несміливо ступатиме, хто боїться наразитись на гостряки, - той далеко не піде (М. Рудь); Добирався [ведмідь] вночі до стаї та й настромився на кіл (М. Коцюбинський); Ксенька напоролась ногою на залізні граблі (М. Коцюбинський); - На корч нарізались, і тепер хлопці дірку в неводі латають, - відповів рибалка (О. Копиленко); Тільки торкнувшись стільця, він знову підвівся, мов наштрикнувся на голку (Ю. Смолич); Теля.. скочило прямо на пліт і було би пробилося на колик [кілок], якби Аничка не вибігла з хати та не нагнала його (Лесь Мартович).
НАТКНУ́ТИСЯна кого-що (рухаючись, несподівано зустрітися з якоюсь перешкодою і вдаритися об неї), ЗІТКНУ́ТИСЯз ким-чим,НАТРА́ПИТИ, НАЛЕТІ́ТИ, НАРАЗИ́ТИСЯ, НАСКО́ЧИТИ, НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАРВА́ТИСЯрозм.,НАПОРО́ТИСЯрозм.,; НАБІ́ГТИ, НАГНА́ТИСЯ (з розгону); ТКНУ́ТИСЯ[ТИКНУ́ТИСЯ], ТИ́ЦЬНУТИСЯрозм. (у що, рідше в кого - рухаючись, несподівано натрапити на щоабо кого-небудь, ударившись об нього). - Недок.: натика́тися, стика́тися, натрапля́ти, наліта́ти, наража́тися[нара́жуватисярідше], наска́кувати, нашто́вхуватися, нарива́тися, напо́рюватися, набіга́ти, наганя́тися, ти́катися, ти́цятися, ти́цькатисярідше.Гарячий засліплений кінь трохи не наткнувся на скаку на воза (І. Нечуй-Левицький); Натрапила коса на камінь (прислів’я); Пароплав міг налетіти на шлюпку і зім’яти її (М. Трублаїні); Перед барикадою колючо стирчали залізні "їжаки", на які мали наразитись фашистські танки (С. Журахович); З розгону Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця (О. Гончар); Хотіла [Олена] вискочити з кімнати, але зопалу наштовхнулась на закриту.. половинку дверей (А. Головко); Добре, хоч кінь ні на що не напоровся (Г. Хоткевич); Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг (М. Трублаїні); Раз він гнався шістьма кіньми, В шовках та у злоті, Як нагнався на баюру, Застряв у болоті (С. Руданський); Незабаром пліт знову шарпнуло, він тикнувся у щось тверде (С. Голованівський). - Пор. 2. нарази́тися.
НАТРА́ПИТИна що (зустріти перешкоди в чому-небудь), ЗІТКНУ́ТИСЯз чим,НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАТКНУ́ТИСЯрозм.; НАРАЗИ́ТИСЯ (несподівано або на якісь серйозні перешкоди). - Недок.: натрапля́ти, стика́тися, нашто́вхуватися, натика́тися, наража́тися[нара́жуватисярідше]. Натрапити на серйозні труднощі; Ладигін бачив, як літак, наштовхнувшись на стіну зенітного вогню, швидко повернув назад (Д. Ткач); - Ми теж натикаємося мало не щодня на різні складні перепони, але долаємо (В. Кучер); "Победа" припускає хід, сподіваючись проскочити під хмарою, не наразившись на зливу (Ю. Яновський).