-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний бі́совий бі́сова бі́сове бі́сові
родовий бі́сового бі́сової бі́сового бі́сових
давальний бі́совому бі́совій бі́совому бі́совим
знахідний бі́совий, бі́сового бі́сову бі́сове бі́сові, бі́сових
орудний бі́совим бі́совою бі́совим бі́совими
місцевий на/у бі́совому, бі́совім на/у бі́совій на/у бі́совому, бі́совім на/у бі́сових

Словник фразеологізмів

бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Стельмах); — По їх січовому розуму, ніщо на світі не стоїть [не варте] ні радості, ні печалі. Філософи, вражі діти! (П. Куліш). бі́сова дити́на. — Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? — накричала на неї [дівчинку] Олена (Григорій Тютюнник).

бі́сова (прокля́та, соба́ча і т. ін.) душа́. Уживається для вираження крайнього незадоволення кимсь; роздратування, обурення з приводу чого-небудь. Він [Варчук] .. повертає додому, обдумуючи дорогою, як найкраще віддячити Трояну. Бісова душа! .. Господарів рівняє до нечистої сили (М. Стельмах); Він [Чіпка] стискував зуби. “Прокляті душі! .. На вас трохи такої муки, трохи каторги..” (Панас Мирний).

лиха́ (бі́сова, вра́жа і т. ін.) личи́на. 1. лайл. Недобра, підступна і т. ін. людина або інша істота. [Личак:] А я, розумієш, так думаю: Загуба чи не Загуба, а якась лиха личина в нашій окрузі завелася.., хтось комору запалив (Я. Мамонтов); — Ач, меле, бісова личина! — аж хмуриться дехто. Та Невкипілий уже подибав до іншого гурту (А. Головко); [Настуся:] Та пропадай, вража личина! Коли б вже й давно щез! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ну покинь хлипати, нехай краще та вража личина хлипає, котра тебе зобидила (Л. Письменна); Скріпивсь [хлопчина], стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому пом’яти хоче чуб (І. Котляревський); Поки пташка літає і корму добуває, зозуленя повикидає усіх маленьких пташенят з гнізда.. Отаку катавасію в чужому гнізді окаянна личина робить (А. Хижняк); Хитра лукава личина. Ой, хитрюща! (О. Ковінька); // грубо. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, досади, обурення з якогось приводу; погань. [Сагайдак (зриваючи п’явки):] Десять років не був у вас. Тоді чи не було їх, чи не помічав. Бісові личини… (Л. Дмитерко). бі́сова личи́нка. — Та, йди-бо, бісова личинко! Бандите клятий! (М. Хвильовий).

2. жарт. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь і т. ін. — Люблю й я смажене сало. Держиш його на вогні, а воно, лиха личина, шкварчить, та на паляницю тільки кап, кап (Остап Вишня); — Марто… — Ще не забувся, як мене звати? — дивується дівчина.— Ну й бісова ти личина, — похитує головою (М. Стельмах).

лиха́ (бі́сова, вра́жа і т. ін.) личи́на. 1. лайл. Недобра, підступна і т. ін. людина або інша істота. [Личак:] А я, розумієш, так думаю: Загуба чи не Загуба, а якась лиха личина в нашій окрузі завелася.., хтось комору запалив (Я. Мамонтов); — Ач, меле, бісова личина! — аж хмуриться дехто. Та Невкипілий уже подибав до іншого гурту (А. Головко); [Настуся:] Та пропадай, вража личина! Коли б вже й давно щез! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ну покинь хлипати, нехай краще та вража личина хлипає, котра тебе зобидила (Л. Письменна); Скріпивсь [хлопчина], стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому пом’яти хоче чуб (І. Котляревський); Поки пташка літає і корму добуває, зозуленя повикидає усіх маленьких пташенят з гнізда.. Отаку катавасію в чужому гнізді окаянна личина робить (А. Хижняк); Хитра лукава личина. Ой, хитрюща! (О. Ковінька); // грубо. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, досади, обурення з якогось приводу; погань. [Сагайдак (зриваючи п’явки):] Десять років не був у вас. Тоді чи не було їх, чи не помічав. Бісові личини… (Л. Дмитерко). бі́сова личи́нка. — Та, йди-бо, бісова личинко! Бандите клятий! (М. Хвильовий).

2. жарт. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь і т. ін. — Люблю й я смажене сало. Держиш його на вогні, а воно, лиха личина, шкварчить, та на паляницю тільки кап, кап (Остап Вишня); — Марто… — Ще не забувся, як мене звати? — дивується дівчина.— Ну й бісова ти личина, — похитує головою (М. Стельмах).

бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Стельмах); — По їх січовому розуму, ніщо на світі не стоїть [не варте] ні радості, ні печалі. Філософи, вражі діти! (П. Куліш). бі́сова дити́на. — Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? — накричала на неї [дівчинку] Олена (Григорій Тютюнник).

ма́тері (бі́сові) його́ (їх, її́ і т. ін.) кові́нька (ко́рінь). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. з приводу чого-небудь. — Так не годиться голові [співати].— Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова,— здержував Чабанця десяцький. — А матері їх ковінька! А що мені до того? (І. Нечуй-Левицький); — Що, дядьку? — Орчики роблю мат-тері його ковінька! Я, Никодим Динька, роблю орчики (М. Зарудний).

2. Уживається для вираження захоплення з якого-небудь приводу. [Марко:] От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! (З. Мороз).

ма́тері (бі́сові) його́ (їх, її́ і т. ін.) кові́нька (ко́рінь). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. з приводу чого-небудь. — Так не годиться голові [співати].— Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова,— здержував Чабанця десяцький. — А матері їх ковінька! А що мені до того? (І. Нечуй-Левицький); — Що, дядьку? — Орчики роблю мат-тері його ковінька! Я, Никодим Динька, роблю орчики (М. Зарудний).

2. Уживається для вираження захоплення з якого-небудь приводу. [Марко:] От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! (З. Мороз).

ма́тері (бі́сові) його́ (їх, її́ і т. ін.) кові́нька (ко́рінь). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. з приводу чого-небудь. — Так не годиться голові [співати].— Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова,— здержував Чабанця десяцький. — А матері їх ковінька! А що мені до того? (І. Нечуй-Левицький); — Що, дядьку? — Орчики роблю мат-тері його ковінька! Я, Никодим Динька, роблю орчики (М. Зарудний).

2. Уживається для вираження захоплення з якого-небудь приводу. [Марко:] От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! (З. Мороз).

ма́тері (бі́сові) його́ (їх, її́ і т. ін.) кові́нька (ко́рінь). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. з приводу чого-небудь. — Так не годиться голові [співати].— Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова,— здержував Чабанця десяцький. — А матері їх ковінька! А що мені до того? (І. Нечуй-Левицький); — Що, дядьку? — Орчики роблю мат-тері його ковінька! Я, Никодим Динька, роблю орчики (М. Зарудний).

2. Уживається для вираження захоплення з якого-небудь приводу. [Марко:] От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! (З. Мороз).

ма́тері (бі́сові) його́ (їх, її́ і т. ін.) кові́нька (ко́рінь). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. з приводу чого-небудь. — Так не годиться голові [співати].— Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова,— здержував Чабанця десяцький. — А матері їх ковінька! А що мені до того? (І. Нечуй-Левицький); — Що, дядьку? — Орчики роблю мат-тері його ковінька! Я, Никодим Динька, роблю орчики (М. Зарудний).

2. Уживається для вираження захоплення з якого-небудь приводу. [Марко:] От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! (З. Мороз).

ма́тері (бі́сові) його́ (їх, її́ і т. ін.) кові́нька (ко́рінь). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. з приводу чого-небудь. — Так не годиться голові [співати].— Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова,— здержував Чабанця десяцький. — А матері їх ковінька! А що мені до того? (І. Нечуй-Левицький); — Що, дядьку? — Орчики роблю мат-тері його ковінька! Я, Никодим Динька, роблю орчики (М. Зарудний).

2. Уживається для вираження захоплення з якого-небудь приводу. [Марко:] От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! (З. Мороз).

бі́сової ві́ри. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь. — Боягузи бісової віри! — гарячився Невкипілий.— Жаток полякалися! (А. Головко); — Ми йшли в ранішньому тумані. Бриг рипів і кректав, розсохлий і страшний. Бісової віри вітер ледве надимав паруси (Ю. Яновський).

бі́сової па́ри. 1. грубо. Уживається як лайка для вираження незадоволення ким-, чим-небудь. [Платон Гаврилович:] Нащо ж ти брешеш, бісової пари вилупок (С. Васильченко).

2. Уживається для вираження фамільярності у ставленні до кого-, чого-небудь або захоплення кимсь, чимсь і т. ін. [Цокуль:] Ну й бісової пари молодиця! Раз у раз на перешкоді мені стає (І. Карпенко-Карий); А що вже за парубок був — то на всю станицю. Не одне дівоче серце, бісової пари, тремтіло, коли танцював (В. Логвиненко).

до бі́сової (лихо́ї, чо́ртової і т. ін.) ма́тері; к бі́совій (лихі́й, чо́ртовій і т. ін) ма́тері кого, що і без додатка, лайл. 1. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, обурення, гніву і т. ін. з якогось приводу. — О, я знаю, ти од цього [вчинку] відмовишся й під петлею. Але це правда. І до бісової матері всі теорії. Я практик. Знаєш, скільки вже на моєму рахунку… (Ю. Мушкетик); З хати димом, з двору вітром к чортовій матері (Укр.. присл..); Невкипілий сказав гаряче: — Правильно каже Юхим. І к чортовій матері! Сидиш у кругу, так кругову й пий! А хитрувати нічого. (А. Головко). ну к лихі́й (нечи́стій) ма́тері кого. [Копистка:] Випий, зіронько!.. Та випий, ну тебе к лихій матері! [Параска:] От сатана, таки спокусив (М. Куліш); — Та ну тебе к нечистій матері!— скрикнув Лушня, як увірвав його по плечу Чіпка (Панас Мирний).

2. з дієсл. Уживається для підсилення висловлюваного; дотла, нанівець, неодмінно і т. ін. Ти дома тільки спала та вилежувалася… У тебе обіду не діждешся; у тебе і хліб глевкий, і з хати к бісовій матері тепло випустиш (Панас Мирний); // Без сліду, геть. Через мить вода вирвала к нечистій матері у нього [Йоньки] люльку з зубів і змила з голови бриля.— Переймай! — загорланив він, вигрібаючись із води (Григорій Тютюнник). к бі́совій (лихі́й) ма́мі. — От взяв би — р-раз, р-раз, розвалив би [гуральню] к бісовій мамі, зрівняв би з землею, щоб і пам’ять пропала на віки вішні [вічні] (М. Коцюбинський); Мати розповіла, що складав старий стіжок соломи за хлівом і вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити. Тільки він туди зайшов, бачить у вікно: зірвало вихором вершняк, закрутило понад садом і понесло к лихій мамі (Григорій Тютюнник); — Е, синок,— мовив старий, не зводячи на нього очей,— якби я за кожним словом у кишеню ліз, то вже б давно кишені пообдирав к лихій мамі… (Григір Тютюнник).

3. перев. зі сл. забира́тися, йти, гна́ти і т. ін. Уживається для вираження небажання терпіти чиюсь присутність; геть, подалі звідси і т. ін. — А як не хоче [Ярина], то забирайтесь собі всі к чортовій матері, я знайду інших! (Леся Українка); — Цить, підла,— крикнув на неї [Уляну] пан.— Не реви, а не то убирайся к бісовій матері (Панас Мирний); — Та ж би там, у столиці, побачивши таке диво, зараз би нагнали і к лихій матері: “Ачу, невмиване, на село до ціпа!..” (М. Коцюбинський); [Ївга:] Коли б ви, паниченьку, зділали [зробили] милось [милість] та швидше допросили мого Левка! — Якого там Левка? Піди собі к нечистій матері з ним!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — Гетьте к нечистій матері! — Крикне жорстокий запорожець.— Якого біса лазите передо мною? (П. Куліш); [Гайда (по телефону до Крикуна):] Негайно забирайтеся звідси до чортової матері (О. Корнійчук); — Інспекція з штабу армії! — Доповів черговий.— Жени їх до чортової матері! — Розсердився Боженко.— Мені не інспекція потрібна, а люди! (О. Довженко).

4. тільки до бі́сової ма́тері кого, чого, фам. Дуже багато кого-, чого-небудь. Розвелось їх [“зірок”, “зірочок”] до бісової матері, та все неяскраві (З газети).

іди́ [собі́] к бі́совому ба́тькові (к нечи́стій ма́тері), лайл. Уживається для вираження почуття гніву на кого-небудь, незадоволення кимось, обурення з приводу чогось, бажання позбутися когось. — По копі з шагом…більше не можна дати [за хліб]… Іди ти к бісовому батькові, — одрубав Чіпка та й пішов сам до хати (Панас Мирний); — Тілько [тільки] наш чернечий устав кращий од монастирського. У нас скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну [в’язницю] або до кози не саджають, а зараз — іди собі к нечистій матері (П. Куліш).

іди́ [собі́] к бі́совому ба́тькові (к нечи́стій ма́тері), лайл. Уживається для вираження почуття гніву на кого-небудь, незадоволення кимось, обурення з приводу чогось, бажання позбутися когось. — По копі з шагом…більше не можна дати [за хліб]… Іди ти к бісовому батькові, — одрубав Чіпка та й пішов сам до хати (Панас Мирний); — Тілько [тільки] наш чернечий устав кращий од монастирського. У нас скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну [в’язницю] або до кози не саджають, а зараз — іди собі к нечистій матері (П. Куліш).

до бі́сової (лихо́ї, чо́ртової і т. ін.) ма́тері; к бі́совій (лихі́й, чо́ртовій і т. ін) ма́тері кого, що і без додатка, лайл. 1. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, обурення, гніву і т. ін. з якогось приводу. — О, я знаю, ти од цього [вчинку] відмовишся й під петлею. Але це правда. І до бісової матері всі теорії. Я практик. Знаєш, скільки вже на моєму рахунку… (Ю. Мушкетик); З хати димом, з двору вітром к чортовій матері (Укр.. присл..); Невкипілий сказав гаряче: — Правильно каже Юхим. І к чортовій матері! Сидиш у кругу, так кругову й пий! А хитрувати нічого. (А. Головко). ну к лихі́й (нечи́стій) ма́тері кого. [Копистка:] Випий, зіронько!.. Та випий, ну тебе к лихій матері! [Параска:] От сатана, таки спокусив (М. Куліш); — Та ну тебе к нечистій матері!— скрикнув Лушня, як увірвав його по плечу Чіпка (Панас Мирний).

2. з дієсл. Уживається для підсилення висловлюваного; дотла, нанівець, неодмінно і т. ін. Ти дома тільки спала та вилежувалася… У тебе обіду не діждешся; у тебе і хліб глевкий, і з хати к бісовій матері тепло випустиш (Панас Мирний); // Без сліду, геть. Через мить вода вирвала к нечистій матері у нього [Йоньки] люльку з зубів і змила з голови бриля.— Переймай! — загорланив він, вигрібаючись із води (Григорій Тютюнник). к бі́совій (лихі́й) ма́мі. — От взяв би — р-раз, р-раз, розвалив би [гуральню] к бісовій мамі, зрівняв би з землею, щоб і пам’ять пропала на віки вішні [вічні] (М. Коцюбинський); Мати розповіла, що складав старий стіжок соломи за хлівом і вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити. Тільки він туди зайшов, бачить у вікно: зірвало вихором вершняк, закрутило понад садом і понесло к лихій мамі (Григорій Тютюнник); — Е, синок,— мовив старий, не зводячи на нього очей,— якби я за кожним словом у кишеню ліз, то вже б давно кишені пообдирав к лихій мамі… (Григір Тютюнник).

3. перев. зі сл. забира́тися, йти, гна́ти і т. ін. Уживається для вираження небажання терпіти чиюсь присутність; геть, подалі звідси і т. ін. — А як не хоче [Ярина], то забирайтесь собі всі к чортовій матері, я знайду інших! (Леся Українка); — Цить, підла,— крикнув на неї [Уляну] пан.— Не реви, а не то убирайся к бісовій матері (Панас Мирний); — Та ж би там, у столиці, побачивши таке диво, зараз би нагнали і к лихій матері: “Ачу, невмиване, на село до ціпа!..” (М. Коцюбинський); [Ївга:] Коли б ви, паниченьку, зділали [зробили] милось [милість] та швидше допросили мого Левка! — Якого там Левка? Піди собі к нечистій матері з ним!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — Гетьте к нечистій матері! — Крикне жорстокий запорожець.— Якого біса лазите передо мною? (П. Куліш); [Гайда (по телефону до Крикуна):] Негайно забирайтеся звідси до чортової матері (О. Корнійчук); — Інспекція з штабу армії! — Доповів черговий.— Жени їх до чортової матері! — Розсердився Боженко.— Мені не інспекція потрібна, а люди! (О. Довженко).

4. тільки до бі́сової ма́тері кого, чого, фам. Дуже багато кого-, чого-небудь. Розвелось їх [“зірок”, “зірочок”] до бісової матері, та все неяскраві (З газети).

до бі́сової (лихо́ї, чо́ртової і т. ін.) ма́тері; к бі́совій (лихі́й, чо́ртовій і т. ін) ма́тері кого, що і без додатка, лайл. 1. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, обурення, гніву і т. ін. з якогось приводу. — О, я знаю, ти од цього [вчинку] відмовишся й під петлею. Але це правда. І до бісової матері всі теорії. Я практик. Знаєш, скільки вже на моєму рахунку… (Ю. Мушкетик); З хати димом, з двору вітром к чортовій матері (Укр.. присл..); Невкипілий сказав гаряче: — Правильно каже Юхим. І к чортовій матері! Сидиш у кругу, так кругову й пий! А хитрувати нічого. (А. Головко). ну к лихі́й (нечи́стій) ма́тері кого. [Копистка:] Випий, зіронько!.. Та випий, ну тебе к лихій матері! [Параска:] От сатана, таки спокусив (М. Куліш); — Та ну тебе к нечистій матері!— скрикнув Лушня, як увірвав його по плечу Чіпка (Панас Мирний).

2. з дієсл. Уживається для підсилення висловлюваного; дотла, нанівець, неодмінно і т. ін. Ти дома тільки спала та вилежувалася… У тебе обіду не діждешся; у тебе і хліб глевкий, і з хати к бісовій матері тепло випустиш (Панас Мирний); // Без сліду, геть. Через мить вода вирвала к нечистій матері у нього [Йоньки] люльку з зубів і змила з голови бриля.— Переймай! — загорланив він, вигрібаючись із води (Григорій Тютюнник). к бі́совій (лихі́й) ма́мі. — От взяв би — р-раз, р-раз, розвалив би [гуральню] к бісовій мамі, зрівняв би з землею, щоб і пам’ять пропала на віки вішні [вічні] (М. Коцюбинський); Мати розповіла, що складав старий стіжок соломи за хлівом і вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити. Тільки він туди зайшов, бачить у вікно: зірвало вихором вершняк, закрутило понад садом і понесло к лихій мамі (Григорій Тютюнник); — Е, синок,— мовив старий, не зводячи на нього очей,— якби я за кожним словом у кишеню ліз, то вже б давно кишені пообдирав к лихій мамі… (Григір Тютюнник).

3. перев. зі сл. забира́тися, йти, гна́ти і т. ін. Уживається для вираження небажання терпіти чиюсь присутність; геть, подалі звідси і т. ін. — А як не хоче [Ярина], то забирайтесь собі всі к чортовій матері, я знайду інших! (Леся Українка); — Цить, підла,— крикнув на неї [Уляну] пан.— Не реви, а не то убирайся к бісовій матері (Панас Мирний); — Та ж би там, у столиці, побачивши таке диво, зараз би нагнали і к лихій матері: “Ачу, невмиване, на село до ціпа!..” (М. Коцюбинський); [Ївга:] Коли б ви, паниченьку, зділали [зробили] милось [милість] та швидше допросили мого Левка! — Якого там Левка? Піди собі к нечистій матері з ним!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — Гетьте к нечистій матері! — Крикне жорстокий запорожець.— Якого біса лазите передо мною? (П. Куліш); [Гайда (по телефону до Крикуна):] Негайно забирайтеся звідси до чортової матері (О. Корнійчук); — Інспекція з штабу армії! — Доповів черговий.— Жени їх до чортової матері! — Розсердився Боженко.— Мені не інспекція потрібна, а люди! (О. Довженко).

4. тільки до бі́сової ма́тері кого, чого, фам. Дуже багато кого-, чого-небудь. Розвелось їх [“зірок”, “зірочок”] до бісової матері, та все неяскраві (З газети).

на яко́го (бі́сового) си́на, лайл. Навіщо, для чого. — А на якого сина ще й допрос? (Г. Квітка-Основ’яненко).

посила́ти / посла́ти до бі́сового ба́тька (до всіх чорті́в) кого, лайл. Висловлювати в різкій формі своє незадоволення кимсь, небажання спілкуватися з ким-небудь; лаяти когось. — Ти ніколи путнього слова не скажеш! До тебе з ласкою, а ти — з серцем! Тебе просиш, а ти до бісового батька посилаєш! (Панас Мирний); Олександра з злістю шпурляла що було в руках, хрьопала дверима та посилала всіх до всіх чортів (М. Коцюбинський).

посила́ти / посла́ти до бі́сового ба́тька (до всіх чорті́в) кого, лайл. Висловлювати в різкій формі своє незадоволення кимсь, небажання спілкуватися з ким-небудь; лаяти когось. — Ти ніколи путнього слова не скажеш! До тебе з ласкою, а ти — з серцем! Тебе просиш, а ти до бісового батька посилаєш! (Панас Мирний); Олександра з злістю шпурляла що було в руках, хрьопала дверима та посилала всіх до всіх чортів (М. Коцюбинський).

яко́ї бі́сової (вра́жої, лихо́ї і т. ін.) ма́тері, фам., лайл. Уживається для вираження обурення, незадоволення діями, намірами кого-небудь і т. ін.; чого, що. — Якої бісової матері їм треба? Чого вони так себе поводять? Заспокойте. Розберіться (З газети); // з дієсл. Чому, через що, з якої причини. Якої вражої ти матері сумуєш? (П. Гулак-Артемовський).