білуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний білува́тий білува́та білува́те білува́ті
родовий білува́того білува́тої білува́того білува́тих
давальний білува́тому білува́тій білува́тому білува́тим
знахідний білува́тий, білува́того білува́ту білува́те білува́ті, білува́тих
орудний білува́тим білува́тою білува́тим білува́тими
місцевий на/у білува́тому, білува́тім на/у білува́тій на/у білува́тому, білува́тім на/у білува́тих

Словник синонімів

БІЛЯ́СТИЙ (який має трохи біле забарвлення), БІЛУВА́ТИЙ, БІЛЯ́ВИЙ. Небо від спеки було білясте, наче вкрите полудою (О. Гончар); Вода в озері гладенька й прозора-прозора, добре видно білувате дно та тонкі стебла осоки (Є. Гуцало); Тирсяний пил підноситься вгору, виповняє увесь бриг білявим мороком (Ю. Яновський). - Пор. 1. бі́лий.