-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив брязкоті́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   брязкоті́мо, брязкоті́м
2 особа брязкоти́ брязкоті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа брязкоті́тиму брязкоті́тимемо, брязкоті́тимем
2 особа брязкоті́тимеш брязкоті́тимете
3 особа брязкоті́тиме брязкоті́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа брязкочу́ брязкотимо́, брязкоти́м
2 особа брязкоти́ш брязкотите́
3 особа брязкоти́ть брязкотя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
брязкотячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. брязкоті́в брязкоті́ли
жін. р. брязкоті́ла
сер. р. брязкоті́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
брязкоті́вши

Словник синонімів

БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети - утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИпідсил.,БРЯЗКОТА́ТИ[БРЯЗКОТІ́ТИ]підсил.розм. (час від часу або уривчасто); БРИНЬЧА́ТИрозм. (про слабший звук); ДЗВЯ́КАТИ, ДЗО́РКАТИзах. (про дзвінкіший, різкіший звук). У контору Григір ніколи не приходив із пустими кишенями; в них завжди щось бряжчало і подзенькувало: або гайки, знайдені десь на подвір’ї, або гвіздки, або якісь іржаві старі ключі (Григорій Тютюнник); Зло брехав у дворі вовкодав, борсався, бряжчав ланцюгом (Н. Рибак); За стіною, де була заводська їдальня, брязкали, миючи посуд, чулися різкі, стомлені голоси жінок... (Є. Гуцало); Грім гоготав на увесь світ, качались стіни хати, оселя лущала, і брязкотіли шибки у вікнах (Панас Мирний); Бриньчали металеві крила вітродвигуна, десь у лісі буксувала машина (В. Москалець); Глухо гупали десь молоти, дзвякало залізо, кричали люди (П. Колесник); - Зараз, зараз відчиню, - з полегкістю говорить учитель, дзвякає засовами (М. Стельмах); Пляшка дзоркала об синю порцію стільки разів, скільки Семениха частувала гостей (М. Черемшина). - Пор. 1. бря́знути, 1. деренча́ти, дзе́нькати.