-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | брязкоті́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | брязкоті́мо, брязкоті́м |
2 особа | брязкоти́ | брязкоті́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | брязкоті́тиму | брязкоті́тимемо, брязкоті́тимем |
2 особа | брязкоті́тимеш | брязкоті́тимете |
3 особа | брязкоті́тиме | брязкоті́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | брязкочу́ | брязкотимо́, брязкоти́м |
2 особа | брязкоти́ш | брязкотите́ |
3 особа | брязкоти́ть | брязкотя́ть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
брязкотячи́ |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | брязкоті́в | брязкоті́ли |
жін. р. | брязкоті́ла |
сер. р. | брязкоті́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
брязкоті́вши |
Словник синонімів
БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети - утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил., БРЯЗКОТА́ТИ [БРЯЗКОТІ́ТИ] підсил. розм. (час від часу або уривчасто); БРИНЬЧА́ТИ розм. (про слабший звук); ДЗВЯ́КАТИ, ДЗО́РКАТИ зах. (про дзвінкіший, різкіший звук). У контору Григір ніколи не приходив із пустими кишенями; в них завжди щось бряжчало і подзенькувало: або гайки, знайдені десь на подвір’ї, або гвіздки, або якісь іржаві старі ключі (Григорій Тютюнник); Зло брехав у дворі вовкодав, борсався, бряжчав ланцюгом (Н. Рибак); За стіною, де була заводська їдальня, брязкали, миючи посуд, чулися різкі, стомлені голоси жінок... (Є. Гуцало); Грім гоготав на увесь світ, качались стіни хати, оселя лущала, і брязкотіли шибки у вікнах (Панас Мирний); Бриньчали металеві крила вітродвигуна, десь у лісі буксувала машина (В. Москалець); Глухо гупали десь молоти, дзвякало залізо, кричали люди (П. Колесник); - Зараз, зараз відчиню, - з полегкістю говорить учитель, дзвякає засовами (М. Стельмах); Пляшка дзоркала об синю порцію стільки разів, скільки Семениха частувала гостей (М. Черемшина). - Пор. 1. бря́знути, 1. деренча́ти, дзе́нькати.