-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний бреху́н брехуни́
родовий брехуна́ брехуні́в
давальний брехуно́ві, брехуну́ брехуна́м
знахідний брехуна́ брехуні́в
орудний брехуно́м брехуна́ми
місцевий на/у брехуно́ві, брехуні́ на/у брехуна́х
кличний бреху́не брехуни́

Словник синонімів

БРЕХУ́Нрозм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Чрозм. рідше,БРЕХЛО́зневажл.,БРЕХУНЕ́ЦЬзневажл., ПЕРЕБРЕ́ХАрозм. рідше,ЛЖЕЦЬзаст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом’якшено); ПУСТОБРЕ́Хрозм., СКОРОБРЕ́ХАрозм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм.,ПІДБРІ́ХУВАЧрозм. (звичайно про того, хто допомагає брехати). Довго потім гудуть-невгавають розмови очевидців, спогади свідків, перекази старих брехунів, і вже не добрати тоді - так воно було чи не так (О. Довженко); [Федір (закукурічився):] Хто? Я брехач? Бодай я сконав, як не бачив на власні очі! (Я. Галан); - Ох і брехло ж! - басом сказав хтось у залі (А. Головко); [Романюк:] Треба допомогти гостям, щоб зустрічались не з якими-небудь брехунцями, а з людьми достойними (О. Корнійчук); [Лісницький (оглянувшись):] Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік - Іван Виговський, лжець та інтриган (Л. Дмитерко); Корній Іванович вирішив: залучити до тваринників, ..до хорошого діла і цього невиправного пустобреха, залучити за всяку ціну (І. Волошин); [Семен:] Добродію, заспокойтесь. [Гавкун:] Геть к бісу, чортів підбрехачу! (В. Самійленко). - Пор. 1. обма́нник.