-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | бре́зкнути |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | бре́зкнімо, бре́зкнім |
2 особа | бре́зкни | бре́зкніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | бре́зкнутиму | бре́зкнутимемо, бре́зкнутимем |
2 особа | бре́зкнутимеш | бре́зкнутимете |
3 особа | бре́зкнутиме | бре́зкнутимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | бре́зкну | бре́зкнемо, бре́зкнем |
2 особа | бре́зкнеш | бре́зкнете |
3 особа | бре́зкне | бре́зкнуть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
бре́зкнучи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | брезк, бре́зкнув | бре́зкли, бре́зкнули |
жін. р. | бре́зкла, бре́зкнула |
сер. р. | бре́зкло, бре́зкнуло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
бре́зкши, бре́зкнувши |
Словник синонімів
ПУ́ХНУТИ [ПУ́ХТИ] (про тіло та його частини - збільшуватися в об’ємі від запалення, удару, отруйного укусу, втоми і т. ін.), ОПУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, БРЕ́ЗКНУТИ, БРЯ́КНУТИ, СПУХА́ТИ розм., ОБПУХА́ТИ рідше; ПІДПУХА́ТИ, ПРИПУХА́ТИ (трохи); ПІДТІКА́ТИ (від незначного підшкірного крововиливу). - Док.: опу́хнути [опу́хти], напу́хнути, спу́хнути [спу́хти], обпу́хнути [обпу́хти], підпухнути, припу́хнути, підтекти. [П’ятиокий:] Вогнем опекло... Пухне... язик пухне. [Архип:] Бджола за язика вкусила (Л. Дмитерко); Важка була людська мука, ноги опухали, руки німіли (Ю. Яновський); Ноги вже менше болять і не так напухають (Леся Українка); Його широке синювате обличчя починало брякнути з самогону (І. Микитенко); На його високому лобі спухає і тремтить продовжня прожилка (М. Стельмах); Нога на підошві розчервонілась, помітно підпухла (О. Гончар). - Пор. 1. набрякати.