-1-
іменник чоловічого роду
(полон) [поет.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний бран  
родовий бра́ну  
давальний бра́ну, бра́нові  
знахідний бран  
орудний бра́ном  
місцевий на/у бра́ні, по бра́ну  
кличний бра́не*  

Словник синонімів

ПОЛО́Н (стан захоплених противником під час воєнних дій), ПОЛОНЕ́ННЯрідше,БРАН заст., поет.,ЯСИ́Р іст.- Наш гість, ..здається, довго перебував у полоні. В якому полоні ви були, пане? - В турецькому (Вал. Шевчук); Так закінчилась справа з полоненням шпигуна на дідусевому горищі (Ю. Збанацький); Село татари спалили, багато людей повбивали, багато у бран забрали (Б. Грінченко); "Я Маруся, - рече, - Богуславка, коли ви чували, Що татари в ясир, у полон, у неволю забрали" (П. Куліш).