боязкуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний боязкува́тий боязкува́та боязкува́те боязкува́ті
родовий боязкува́того боязкува́тої боязкува́того боязкува́тих
давальний боязкува́тому боязкува́тій боязкува́тому боязкува́тим
знахідний боязкува́тий, боязкува́того боязкува́ту боязкува́те боязкува́ті, боязкува́тих
орудний боязкува́тим боязкува́тою боязкува́тим боязкува́тими
місцевий на/у боязкува́тому, боязкува́тім на/у боязкува́тій на/у боязкува́тому, боязкува́тім на/у боязкува́тих
відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний боязкува́тий боязкува́та боязкува́те боязкува́ті
родовий боязкува́того боязкува́тої боязкува́того боязкува́тих
давальний боязкува́тому боязкува́тій боязкува́тому боязкува́тим
знахідний боязкува́тий, боязкува́того боязкува́ту боязкува́те боязкува́ті, боязкува́тих
орудний боязкува́тим боязкува́тою боязкува́тим боязкува́тими
місцевий на/у боязкува́тому, боязкува́тім на/у боязкува́тій на/у боязкува́тому, боязкува́тім на/у боязкува́тих