-1-
іменник чоловічого роду, істота
(оповісник) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний бохта́р бохтарі́
родовий бохтаря́ бохтарі́в
давальний бохтаре́ві, бохтарю́ бохтаря́м
знахідний бохтаря́ бохтарі́в
орудний бохтаре́м бохтаря́ми
місцевий на/у бохтаре́ві, бохтарю́, бохтарі́ на/у бохтаря́х
кличний бохта́рю бохтарі́

Словник синонімів

ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ’Я́ВНИКрідко, ОКЛИ́ЧНИКрідко,ГЛАША́ТАЙіст.,ПОКЛИ́КАЧіст.,КЛИКУ́Ніст., БОХТА́Рдіал.;ГЕРО́ЛЬДіст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився.. до похідного шатра київського князя Ярослава (з газети); Проміж народом ходять окличники да все кричать: "У раду! У раду! У раду!" (П. Куліш); З високого муру глашатай оповістив про наближення свята на честь вавилонської цариці Шубар (з журналу); - Не розходьтеся! Не розходьтеся! - вигукували султанські покликачі (З. Тулуб); Приказали зараз кликунам до світу закликати на раду (С. Руданський); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (С. Скляренко); Розіслав він [король] скрізь герольдів На війну скликать лицарство (Леся Українка).