-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив блідні́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   блідні́ймо
2 особа блідні́й блідні́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа блідні́тиму блідні́тимемо, блідні́тимем
2 особа блідні́тимеш блідні́тимете
3 особа блідні́тиме блідні́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа блідні́ю блідні́ємо, блідні́єм
2 особа блідні́єш блідні́єте
3 особа блідні́є блідні́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
блідні́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. блідні́в блідні́ли
жін. р. блідні́ла
сер. р. блідні́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
блідні́вши

Словник синонімів

БЛІ́ДНУТИ (про обличчя - втрачати рум’янець і взагалі природну свіжість під впливом сильних почуттів, хвороби і т. ін.), БЛІДНІ́ТИ заст., БІЛІ́ТИпідсил., СІРІ́ТИпідсил., ПОЛОТНІ́ТИпідсил., ЗЕЛЕНІ́ТИпідсил. розм. - Д о к.: зблі́днути, поблі́днути, побілі́ти, збілі́ти, посірі́ти, пополотні́ти, сполотні́ти, позелені́ти.- І це брехня! - злісно викрикнув хлопець, бліднучи від обурення, аж ластовиння повиступало біля носа (О. Гончар); Дорн білів з кожним словом розповіді Буша (В. Собко); Рум’яні лиця наших хлопців сіріли від хвилювання (І. Волошин); Лице його то полотніло, то наливалося кров’ю (Панас Мирний); - Вони [мужики] аж зеленіють і сохнуть від злості, дивлячись на вашу землю (М. Стельмах).
ТЬМЯНІ́ТИ (ставати тьмяним, тьмянішим), ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ, БЛЯ́КНУТИ, МЕ́РКНУТИ[МЕ́РКТИ], МЕ́РХНУТИ[МЕ́РХТИ], БЛІ́ДНУТИ, БЛІДНІ́ТИ, ГА́СНУТИ, ПОГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ (злегка); МЕРТВІ́ТИ (про світло); ТУМАНІ́ТИ (про блиск); ТЬМЯНІ́ШАТИ (ставати тьмянішим). - Док.: потьмяні́ти, потьма́ритися, збля́кнути, побля́кнути, поме́ркнути[поме́ркти], поме́рхнути[поме́рхти], зблі́днути, поблі́днути, зблідні́ти, зга́сти, пога́снути, поту́хнути, прига́снути, приме́ркнути[приме́ркти], приме́рхнути[приме́рхти], притьма́ритися, прибля́кнути, помертві́ти, стумані́ти, потьмяні́шати. Останні лампочки тьмяніють (М. Трублаїні); За вікнами хуртовина: все більше затьмарюється день (П. Тичина); Вдосвіта, зірки лиш починали блякнути, Кравчиха раптом підхопилась (Л. Смілянський); Темно-сумно.. Навіть зорі Якось меркнуть уночі (А. Кримський); Почало світати... Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло (Панас Мирний); І бачив я, як зорі весняні В досвітній час і мерхли, і біліли (Б. Грінченко); Блідне місяць, гаснуть зорі, І сонечко сходить (Леся Українка); На схід ти поглянь, кохана, Зорі стали враз пригасать (П. Тичина); За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (С. Скляренко); Зелені очі Фатєєвої дивились на мене прямо, дивились відкрито, в них раз по раз спалахували холодні іскри. І примерхали, щоб знову спалахнути (Є. Гуцало); Світло блискавки притьмарилось (М. Коцюбинський); А ватра тим часом гасла, мертвіла грань, темнота ставала смілішою (Г. Хоткевич); Мати порається коло печі, очі її тьмаряться, туманіють (С. Васильченко). - Пор. 1. тьмя́ний, 2. тьмя́ний.