-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | блідні́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | блідні́ймо |
2 особа | блідні́й | блідні́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | блідні́тиму | блідні́тимемо, блідні́тимем |
2 особа | блідні́тимеш | блідні́тимете |
3 особа | блідні́тиме | блідні́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | блідні́ю | блідні́ємо, блідні́єм |
2 особа | блідні́єш | блідні́єте |
3 особа | блідні́є | блідні́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
блідні́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | блідні́в | блідні́ли |
жін. р. | блідні́ла |
сер. р. | блідні́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
блідні́вши |
Словник синонімів
БЛІ́ДНУТИ (про обличчя - втрачати рум’янець і взагалі природну свіжість під впливом сильних почуттів, хвороби і т. ін.), БЛІДНІ́ТИ заст., БІЛІ́ТИ підсил., СІРІ́ТИ підсил., ПОЛОТНІ́ТИ підсил., ЗЕЛЕНІ́ТИ підсил. розм. - Д о к.: зблі́днути, поблі́днути, побілі́ти, збілі́ти, посірі́ти, пополотні́ти, сполотні́ти, позелені́ти. - І це брехня! - злісно викрикнув хлопець, бліднучи від обурення, аж ластовиння повиступало біля носа (О. Гончар); Дорн білів з кожним словом розповіді Буша (В. Собко); Рум’яні лиця наших хлопців сіріли від хвилювання (І. Волошин); Лице його то полотніло, то наливалося кров’ю (Панас Мирний); - Вони [мужики] аж зеленіють і сохнуть від злості, дивлячись на вашу землю (М. Стельмах).
ТЬМЯНІ́ТИ (ставати тьмяним, тьмянішим), ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ, БЛЯ́КНУТИ, МЕ́РКНУТИ [МЕ́РКТИ], МЕ́РХНУТИ [МЕ́РХТИ], БЛІ́ДНУТИ, БЛІДНІ́ТИ, ГА́СНУТИ, ПОГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ (злегка); МЕРТВІ́ТИ (про світло); ТУМАНІ́ТИ (про блиск); ТЬМЯНІ́ШАТИ (ставати тьмянішим). - Док.: потьмяні́ти, потьма́ритися, збля́кнути, побля́кнути, поме́ркнути [поме́ркти], поме́рхнути [поме́рхти], зблі́днути, поблі́днути, зблідні́ти, зга́сти, пога́снути, поту́хнути, прига́снути, приме́ркнути [приме́ркти], приме́рхнути [приме́рхти], притьма́ритися, прибля́кнути, помертві́ти, стумані́ти, потьмяні́шати. Останні лампочки тьмяніють (М. Трублаїні); За вікнами хуртовина: все більше затьмарюється день (П. Тичина); Вдосвіта, зірки лиш починали блякнути, Кравчиха раптом підхопилась (Л. Смілянський); Темно-сумно.. Навіть зорі Якось меркнуть уночі (А. Кримський); Почало світати... Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло (Панас Мирний); І бачив я, як зорі весняні В досвітній час і мерхли, і біліли (Б. Грінченко); Блідне місяць, гаснуть зорі, І сонечко сходить (Леся Українка); На схід ти поглянь, кохана, Зорі стали враз пригасать (П. Тичина); За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (С. Скляренко); Зелені очі Фатєєвої дивились на мене прямо, дивились відкрито, в них раз по раз спалахували холодні іскри. І примерхали, щоб знову спалахнути (Є. Гуцало); Світло блискавки притьмарилось (М. Коцюбинський); А ватра тим часом гасла, мертвіла грань, темнота ставала смілішою (Г. Хоткевич); Мати порається коло печі, очі її тьмаряться, туманіють (С. Васильченко). - Пор. 1. тьмя́ний, 2. тьмя́ний.