-1-
іменник чоловічого роду
[у множині вживається рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний блиск бли́ски
родовий бли́ску бли́сків
давальний бли́ску, бли́скові бли́скам
знахідний блиск бли́ски
орудний бли́ском бли́сками
місцевий на/у бли́ску на/у бли́сках
кличний бли́ску* бли́ски*

Словник синонімів

БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬрозм.,РО́ЗКІШпідсил.,ПИ́ШНІСТЬпідсил., ПИШНО́ТАпідсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект). Треба ж порозкошуватися, показатися перед світом в усвій своїй красі, блиснути шитвом киптарів, багатством ременів, сипнути сороківцями (Г. Хоткевич); - Навіщо така розкіш, така пишнота? Скільки-то грошей марнується на ту розкіш! (І. Нечуй-Левицький); Окреме приміщення на одному з столичних вокзалів. Невелика, оздоблена з солідною пишністю зала (І. Кочерга); Чимало цікавого є у Вашингтоні. Загалом столиця вражає надмірною бундючністю (Л. Дмитерко). - Пор. 3. блиск.
БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТрідше, СЯ́ЯННЯпідсил., СІЯ́ННЯпідсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСКрідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск); ПРО́БЛИСК (слабкий короткочасний блиск). Згадався знов сиваський бій, Червоний блиск ракети (М. Нагнибіда); Але море так близько, зеленкуваті блискоти його в її [Наталі] очах (Т. Масенко); - Як у казці! - нарешті обізвався Василь Трохименко, з дитинства закоханий у незвичайне сіяння небесних барв (Д. Прилюк); Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить (Марко Вовчок); Бійці криком "ура" зустріли перший поблиск води (О. Гончар); У бік Ясинуватої небо палахкотіло полисками пожеж (П. Панч); Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (В. Сосюра); В кровавім розблиску огнів виднілися тут же в долині над рікою довгі, безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (І. Франко); Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (М. Кобринська). - Пор. 1. ві́дблиск.
БЛИСК (відбиття світла від гладкої, начищеної, змащеної і под. поверхні; блиск волосся, шкіри і т. ін.), ГЛЯ́НЕЦЬ[ГЛЯНС][ГЛЯНЦрідше], ЛИСК, ПО́ЛИСК. Від парубків.. тхнуло горілкою, дьогтем, сирицею та олією, якою вони до блиску мастили собі волосся (З. Тулуб); Не ті вже кучері з-під кашкета, і чоботи, - щоправда, ті ж таки хромові, та не той глянець (А. Головко); А я чобітки всім [солдатам] витер, а тоді змастив, декому підшив, причепурив. Глянсу навів, наче лаковані (Ю. Яновський); Голий-голісінький череп матово відсвічував синім лиском (Ю. Смолич); Невеликі старі садочки стояли в побронзовілому листі та в жовтих полисках достиглих яблук (Є. Гуцало).
БЛИСК (велич, могутність, багатство, солідність, дорога модність і т. ін. - у їх зовнішньому, часто лише показному вияві), ПИШНО́ТА, ЛИСК, ЛОСКрідше,ГЛЯ́НЕЦЬ[ГЛЯНС] (бездоганний зовнішній вигляд, вишукані манери і т. ін.). Він любив блиск, розкіш і жадав багатої, естетичної церковно-аристократичної обстави (І. Нечуй-Левицький); Нічого не щадила [мати] для блиску й краси своєї дочки (Н. Кобринська); Се йшов у всій своїй пишноті на тухольську раду боярин Тугар Вовк зі своєю дружиною (І. Франко); - І смішно, і сумно було бачити, як тьмяніє отой фальшивий лиск зверхності над людьми і як на виду починає проступати [в Гризоти] людське (В. Речмедін); Пруссацький оберст губить лоск і форс, (М. Бажан); Він віддасть його [хлопчика] комусь із магнатів, щоб при магнатському дворі набув він елегантних манер, знайомств і глянцю (З. Тулуб). - Пор. 3. бага́тство, I. 1. шик.
БЛИСКрозм. (у знач. присудка - про те, що задовольняє найвищою мірою, є чудовим), ЛЮКСрозм., ШИКрозм.Чобітки - люкс!; Тарілки.., салфетки, блискучі ножі й виделки - шик! (В. Бабляк).
ВІ́ДБЛИСК (сяяння відбитого світла на якій-небудь поверхні), ВІ́ДЛИСК, ВІ́ДСВІТ, ПОПА́Лрідко.Відблиски сонця з води сліпили її (Ю. Яновський); В плиті жваво потріскує,.. відлиски полум’я весело танцюють під лавою (І. Вирган); На чорну.. клуню падали відсвіти далекої заграви (Григорій Тютюнник); Гарячий попал од вогню сяяв на її обличчі, одбивався в очах (О. Кундзич). - Пор. 1. блиск.
СПА́ЛАХ (раптове сильне короткочасне світіння), ЗБЛИСК, ВИ́БЛИСК, БЛИСК, ПО́ЛИСК. Від спалахів ракет івибухів бомб ніч здавалась зеленим судним днем (Ірина Вільде); Якийсь короткий зблиск прокреслив попереду морок (П. Загребельний); Петро побачив, як раптом зникли виблиски [пострілів] праворуч і через мить знову замиготіли в темряві (І. Багмут); Там ешелони, сніги... Блиски гарматні над нами (В. Сосюра).
I. ШИКрозм. (особлива вишуканість у манері одягатися, триматися тощо, перев. розрахована на зовнішній ефект), ФАСО́Нрозм.,ФОРСрозм.,ФРАНТІ́ВСТВОзаст., розм.Тут кожний може одягатися, як хоче, і нема де показувати шик, хоч би хто й хотів (Леся Українка); Славинський скривився і поправив модне з синіми скельцями пенсне, яке носив скоріш для фасону, ніж з необхідності (М. Олійник); - Це не його власна машина.. Це він для форсу - довго гроші збирав, а потім напрокат дістав (І. Драч); Грушницький - юнкер. Він лише рік на службі, носить, з особливого виду франтівства, товсту солдатську шинелю (переклад О. Кундзича). - Пор. 3. блиск.

Словник антонімів

БЛИСКУЧИЙ МАТОВИЙ
Який має блиск, блищить, лискучий, (у вищій мірі) сяючий. Позбавлений блиску, тьмяний.
Блискучий, а, е ~  матовий, а, е зірка, лак, лице, обличчя, поверхня. Бути, зробитися, стати блискучимматовим. Досить, дуже, надто, зовсім, цілком блискучийматовий.
Марта зблідла. Очі її з блискучих стали матові. Вона випросталась на ввесь свій високий зріст... Її голос перервався. Од великого гніву їй захоплювало дух в горлі. Матові очі знов стали блискучими й сипали іскри (I. Нечуй-Левицький).
Блиск //блискіт ~ матовість, блиск ~ тьмяність, блискати ~ тьмянішати, блискотіти //блискотати ~ тьмяніти

Словник фразеологізмів

з бли́́ском. Дуже добре, майстерно, довершено. У наш стрімкий вік науково-технічної революції ми все частіше, як на чарівників, дивимося на людей, здатних робити речі прості і звичні, але робити їх з “блиском” (З газети).

о́чі гра́ють / загра́ли у кого, чиї, рідко кому, які. Хтось перебуває у радісному настрої, збудженому стані і т. ін.; веселий. Вернувся Тимофій уже другим чоловіком: вирівнявся-випрямився, очі грають (Панас Мирний); І що ж? Юнак як юнак, але справжній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові, грають… (М. Хвильовий); В Дарки щоки спалахнули й очі заграли (Леся Українка). о́чі як гра́ють. — Чого се ти так розшарілася? І очі як грають, щоки аж пашать (Панас Мирний). очи́ці так і гра́ють. То закриє [татарочка] личко, то відкриє,— А очиці .. Так і грають з-попід брівок темних! (Леся Українка). очи́ці загра́ли.Ти вже встав, проснувся? — спитала вона таким любим голосом, що у хлопчика очиці заграли (Панас Мирний).

2. Чий-небудь погляд, вигляд виражає хороший настрій, доброзичливе ставлення до когось і т. ін. Дитячі очі грали радістю і щастям (З газети). о́чі гра́ють до́брим бли́ском. Він виходить з гурту і зустрічається з Олександром Палійчуком.— Чого, Євдокиме, зажурився? — посміхаються смаглі уста, а .. очі грають добрим блиском (М. Стельмах).