блаженний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний блаже́нний блаже́нна блаже́нне блаже́нні
родовий блаже́нного блаже́нної блаже́нного блаже́нних
давальний блаже́нному блаже́нній блаже́нному блаже́нним
знахідний блаже́нний, блаже́нного блаже́нну блаже́нне блаже́нні, блаже́нних
орудний блаже́нним блаже́нною блаже́нним блаже́нними
місцевий на/у блаже́нному, блаже́ннім на/у блаже́нній на/у блаже́нному, блаже́ннім на/у блаже́нних

Словник синонімів

ЩАСЛИ́ВИЙ (який має щастя, який зазнає щастя, радості; який виражає щастя, зумовлений щастям), БЛАЖЕ́Н́НИЙкнижн., БЛАЖЕНкнижн. рідко, ЩА́СНИЙрозм.Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (прислів’я); Щаслива усмішка; Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (І. Франко); На обличчях у всіх сяяла блаженна усмішка (П. Панч); І такий я щасний, і такий я радий, Що живу сьогодні і пишу пісні (Ф. Малицький).