безшумний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безшу́мний безшу́мна безшу́мне безшу́мні
родовий безшу́много безшу́мної безшу́много безшу́мних
давальний безшу́мному безшу́мній безшу́мному безшу́мним
знахідний безшу́мний, безшу́много безшу́мну безшу́мне безшу́мні, безшу́мних
орудний безшу́мним безшу́мною безшу́мним безшу́мними
місцевий на/у безшу́мному, безшу́мнім на/у безшу́мній на/у безшу́мному, безшу́мнім на/у безшу́мних

Словник синонімів

БЕЗЗВУ́ЧНИЙ (який не супроводжується звучанням, якого не чути), БЕЗГУ́ЧНИЙрідше, НЕЧУ́ТНИЙ, БЕЗШУ́МНИЙ (який відбувається без шуму). Від беззвучного сміху беззубий рот йому розтягся аж до вух (П. Панч); Безгучною процесією пройшли вони поміж спустілими мурами (М. Коцюбинський); Десь у хвойній верховині завовтузилася білка і, збита її безшумним стрибком, суха шишечка довго летіла, постукуючи по галузках, на землю (О. Донченко). - Пор. 1. ти́хий.