-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | безха́тник | безха́тники |
родовий | безха́тника | безха́тників |
давальний | безха́тникові, безха́тнику | безха́тникам |
знахідний | безха́тника | безха́тників |
орудний | безха́тником | безха́тниками |
місцевий | на/у безха́тникові, безха́тнику | на/у безха́тниках |
кличний | безха́тнику | безха́тники |
Словник синонімів
БЕЗДО́МНИК розм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИК розм., БЕЗХА́ТЧЕНКО розм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Кримський); Жили ми в те врем’я хоч і не так, як люди, ну та все ж не старцювали. Їсти було що. А він [Юхим] - безхатченко. У землянці нидів (Григір Тютюнник); - А тепер.., - перебила його мати.., - і зовсім Сашко безпритульником стане (А. Головко); Він каже, що моряки й колишні безпритульні з дитбудинків - то найчесніші й найгероїчніші в торгівлі люди (В. Кучер). - Пор. бродя́га, 1. одина́к.