-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний безха́тник безха́тники
родовий безха́тника безха́тників
давальний безха́тникові, безха́тнику безха́тникам
знахідний безха́тника безха́тників
орудний безха́тником безха́тниками
місцевий на/у безха́тникові, безха́тнику на/у безха́тниках
кличний безха́тнику безха́тники

Словник синонімів

БЕЗДО́МНИКрозм. (той, хто не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНИКрозм., БЕЗХА́ТЧЕНКОрозм. рідше (той, хто не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИК, БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ (звичайно про дітей). Не нагадуйте мені, що я знов сирота і бездомник (А. Кримський); Жили ми в те врем’я хоч і не так, як люди, ну та все ж не старцювали. Їсти було що. А він [Юхим] - безхатченко. У землянці нидів (Григір Тютюнник); - А тепер.., - перебила його мати.., - і зовсім Сашко безпритульником стане (А. Головко); Він каже, що моряки й колишні безпритульні з дитбудинків - то найчесніші й найгероїчніші в торгівлі люди (В. Кучер). - Пор. бродя́га, 1. одина́к.