-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безнаді́йний безнаді́йна безнаді́йне безнаді́йні
родовий безнаді́йного безнаді́йної безнаді́йного безнаді́йних
давальний безнаді́йному безнаді́йній безнаді́йному безнаді́йним
знахідний безнаді́йний, безнаді́йного безнаді́йну безнаді́йне безнаді́йні, безнаді́йних
орудний безнаді́йним безнаді́йною безнаді́йним безнаді́йними
місцевий на/у безнаді́йному, безнаді́йнім на/у безнаді́йній на/у безнаді́йному, безнаді́йнім на/у безнаді́йних

Словник синонімів

БЕЗНАДІ́ЙНИЙ (про становище, обставини і т. ін. - у якому не видно надії на поліпшення), БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПОРА́ДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙпідсил. (звичайно із сл. часи, життя, доля, злидні тощо); НЕВИЛА́ЗНИЙпідсил.розм. (про злидні, борги і т. ін. - якого важко позбутися, з якого важко виплутатися);БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНИЙ, БЕЗВИГЛЯ́ДНИЙзах. (який не дає підстав сподіватися на добрі результати). Все частіше поверталося до поета почуття розпачу від думки, що він довічно відкинутий усім світом і рокований на безнадійне животіння гарнізонного солдата (З. Тулуб); Все складнішим, все безвихіднішим вставало перед Марусею її завтра (Г. Хоткевич); Тужлива, безпорадна самотина обгортає холодом (С.Васильченко); Потяглися виснажливі днібезпросвітногоказарменого життя (З. Тулуб); Та все перенесе тільки загартована у лихій долі, у щоденній недостачі та невилазних злиднях людина... (Панас Мирний); Хоч Іван і припускав можливість саме такого завершення свого безперспективного кохання, проте звістка ця остаточно підбила його (П. Колесник); Бачив [Лі Юнкшан] безвиглядні вічні злидні своєї чисельної родини (М. Ірчан). - Пор. 2. невті́шний.
НЕВИПРА́ВНИЙ (нездатний виправитися, стійкий у своїх, звичайно негативних, схильностях, звичках і т. ін.), НЕПОПРА́ВНИЙ, БЕЗНАДІ́ЙНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙпідсил. розм.; ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ, ЗАШКАРУ́БЛИЙ (який відзначається вже давніми, міцними звичками і т. ін. - звичайно негативними). Невиправний скептик; Корній Іванович вирішив: залучити.. до хорошого діла і цього невиправного пустобреха (І. Волошин); - Ви.. непоправний ідеаліст-мислитель. Кожда дрібниця наводить вас на якісь високі гадки (Г. Хоткевич); Тільки безнадійний педант міг би протестувати проти цих новотворів (М. Рильський); Хтось зовсім близько бухикає, ядушливо і глухо, як старий безпросвітний курець (В. Кучер); Рух цей був безпомічний і нерішучий, він одразу видав у капітанові закоренілого цивільного (Л. Первомайський); Зашкарублий бюрократ. - Пор. 1. безпробу́дний, 1. завзя́тий, 1. несосвіте́нний.
НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. - який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙпідсил. (про почуття, стан); РОЗПА́ЧЛИВИЙ (сповнений безнадії, розпачу); НЕЗБУ́ТНІЙ, НЕПОЗБУ́ТНІЙ (про важкий психічний стан - який не минає, якого важко позбутися). Сльози, безпорадні невтішні жіночі сльози обеззброювали його (І. Рябокляч); Весільна пісня крає серце Мар’яні, тьмарить душу, сповнює її безутішним горем (А. Шиян); Сиділа собі [Мотря] та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний); Бідняцькі думи, невтишимі болі Укладені в слова, як сталь, дзвінкі (А. Малишко); Він напам’ять знає скупі, сповнені безвихідної гіркоти речення (Н. Рибак); Скільки горя, скільки безпросвітного смутку в кожнім слові Ярини (О. Левада); - Не чіпайте! - розітнувся її розпачливий зойк (Д. Бузько); Учитель.., з пожовклим лицем і очима, повними незбутньої туги, лише зрідка вимовляв якесь слово (С. Журахович). - Пор. 1. безнаді́йний.
СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙрідше,СКОРБО́ТНИЙ, СКО́РБНИЙ, СУМЛИ́ВИЙфольк.,ПЕЧАЛОВИ́ТИЙдіал.;ПОСМУ́ЧЕНИЙ (який став сумним - про всіх або багатьох); ТУЖЛИ́ВИЙ, ТУ́ЖНИЙ, ВАЖКИ́Й, СКРУ́ШНИЙ, ТРА́УРНИЙпідсил.,ТО́СКНИЙрідше (який виражає або навіває сум); ЕЛЕГІ́ЙНИЙ, МІНО́РНИЙрозм.,ЗАЖУ́РЛИВИЙрідше (який виражає сумовито-задумливий стан); РЕ́ВНИЙ (пройнятий сумом, гіркотою, болем); ПЛАКУ́ЧИЙ, ПЛАЧЛИ́ВИЙрідше (про музику, пісню тощо); МАРКІ́ТНИЙдіал. (сумний і незадоволений). Він повернув назад сумний (Панас Мирний); Сидить в темниці в’язень самотний, І скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка); І журно так, важенько так робиться чумакові на серці - і дума він невеселую думу (М. Коцюбинський); Перед очима ненька. Некваплива, сумовита, вся сива, як голубка (Ю. Збанацький); - Я зроду не журлива і навіть журливих людей не люблю, - обізвалась Соломія (І. Нечуй-Левицький); Тихо ллється журна сповідь найдорожчої в світі людини, яка дала їй життя (І. Цюпа); Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Ліна Костенко); Ухопивши голову в долоні, цілими годинами сидить безщасна дівчина непорушно, потонувши в безрадісних думах, як в ранах (Г. Хоткевич); Стара згадала за літами Свою нерадісну сім’ю (П. Воронько); Не можу слухати меланхолійної музики (О. Кобилянська); Скорботна мати; Скорботна музика; Закрилася сумна сторінка Матвійового життя, замовк його скорбний голос (Мирослав Ірчан); Шумить-кипить бульвар. А я сиджу сумливий (А. Кримський); І грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів (І. Франко); Студія.. передавала старі тужні й тягучі пісні (І. Сенченко); Біля другої гармати двоє.. Важкі думки. Чи не останню ніч стоять вони біля грізного свого верстата (О. Довженко); Він.. впіймав скрушний погляд тітки Оксани (Ю. Мушкетик); Повертаючись до монастиря, почули вони тоскний рідкий дзвін (З. Тулуб); Бувало, що й ця самобутня поезія сільського надвечір’я настроювала Кіндрата на елегійний лад (А. Іщук); Ось перший сумний, мінорний акорд (Г. Хоткевич); Ці зажурливі спогади роблять твір ще людянішим (А. Малишко); Він не видержав її плачу ревного - затрусивсь увесь і захлипав (П. Куліш); Тяжку та плакучу заводить він пісню (Панас Мирний); Плачливі співи серце розбивали (І. Франко). - Пор. безнаді́йний, 1. невті́шний.

Словник фразеологізмів

наби́тий (безнаді́йний) ду́рень, грубо. Дуже обмежена, нерозумна людина. Конторщика нема, а той, що сидить у конторі,— дурень набитий (М. Коцюбинський); Поява хозарів у Чернігові стурбувала не тільки Чорного та княжну — Амбалові теж не спалося… Дурень набитий! Не міг об’явитися тут під іншим ім’ям (Д. Міщенко); Найбільший сором — стояти за грубою. Туди ставлять тільки безнадійних дурнів (І. Микитенко).