-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив бга́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   бга́ймо
2 особа бгай бга́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа бга́тиму бга́тимемо, бга́тимем
2 особа бга́тимеш бга́тимете
3 особа бга́тиме бга́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа бга́ю бга́ємо, бга́єм
2 особа бга́єш бга́єте
3 особа бга́є бга́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
бга́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. бгав бга́ли
жін. р. бга́ла
сер. р. бга́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
бга́вши

Словник синонімів

ВКЛАДА́ТИ[УКЛАДА́ТИ] (класти всередину чого-небудь, у що-небудь), ВСУВА́ТИ[УСУВА́ТИ], ВСО́ВУВАТИ[УСО́ВУВАТИ], ЗАСО́ВУВАТИ[ЗАСУВА́ТИ] (сунучи); ВПИХА́ТИ[УПИХА́ТИ], ЗАПИХА́ТИ, ВТИСКА́ТИ[УТИСКА́ТИ], ВТИ́СКУВАТИ[УТИ́СКУВАТИ], БГА́ТИ, ВПИРА́ТИ[УПИРА́ТИ]розм. (із зусиллям, силоміць). - Док.: вкла́сти[укла́сти], вложи́ти[уложи́ти], всу́нути[усу́нути], засу́нути, впхну́ти[увіпхну́ти][упхну́ти], впха́ти[увіпха́ти][упха́ти], запхну́ти, вти́снути[ути́снути], убга́ти[вбга́ти], впе́рти[упе́рти]. Соломія.. кинулась вкладати в скриню повиймані та порозкидані речі (І. Нечуй-Левицький); Саїд Алі швидко вклав скрипку в футляр (І. Ле); Усунули мені в руку [гроші] та й годі (Панас Мирний); Погиба.. решту папірців знову засовує у халяву (М. Стельмах); Роберт поквапливо впихав папки до шафи (А. Хижняк); Він одрізав собі окраєць і упхнув у кишеню (А. Головко); Дід Оверко хутко запихав у кишеню шапку (О. Донченко); Пан Зефірин підступив до панотця, з подякою стиснув йому руку і втиснув в ту руку завинутого в папірець дуката (І. Франко); Взяла [тітка] жмутище клоччя, ледве вперла у глечик, запалила (Г. Хоткевич).
ЛІПИ́ТИ (робити що-небудь з м’якої, в’язкої речовини), ЗЛІ́ПЛЮВАТИ, БГА́ТИ, ТУЛИ́ТИрозм.рідше. - Док.: зліпи́ти, побга́тидіал.Огириха з невісткою за столом вареники ліпили (А. Головко); То [вареник] п’ятирічна пустунка зліпила, бавлячись, і кинула варитися в горщик (Є. Гуцало); Заспівали навіть старі баби, згадуючи ті давні часи, коли ще вони були молодими, як для їх колись бгали коровай (І. Нечуй-Левицький); - Ні, не буду їсти [вареники]! - рішуче відказав Пищимуха.. - Поки не впевнюся, що їх не Омелько тулив (Панас Мирний); Прихвачусь [швидко візьмуся] мерщій до тіста, пироги побгаю (Словник Б. Грінченка).
М’Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м’яким, перетворювати в м’яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м’яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИрозм. (захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його); ПІДМИНА́ТИ (притискаючи, згинаючи чимсь важким); ПРИМИНА́ТИ (трохи); БГА́ТИ, МЕ́РВИТИдіал. (стискаючи в руках, скручуючи щось); ТЕРЕБИ́ТИрозм.,ТЕРМОСИ́ТИ[ТЕРМОСУВА́ТИ]розм. (перебираючи пальцями). - Док.: зім’я́ти, пом’я́ти, розім’я́ти, пром’я́ти, пожма́кати, зіжма́кати[зжма́кати], пожмакува́ти, зжу́жмити, підім’я́ти, прим’я́ти, зібга́ти, побга́ти. Данько взяв із горнятка відталу грудку і, розглядаючи, поволі став м’яти, розминати її в пальцях (О. Гончар); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський); .- Щасти вам доля, хлопці. Не забувайте моєї господи. Як нема моїх синочків, хоч на чужих подивлюся. - І, низько нахиливши голову, пішла до хати, жмакуючи рукавом підібраний хвартух (М. Стельмах); Він ішов швидко, підминаючи ногами шорстке бадилля кукурудзи (М. Чабанівський); Олександра подалась на два ступені наперед і вклонилась старшині, бгаючи в руках червону хусточку (М. Коцюбинський); - Мудрий Федір Йосипович.. Все на нас покладає. - Звичайно, звичайно... На кого ж більше, - розгублено промимрив Сіренко, нервово мервлячи свою ріденьку борідку (М. Ю. Тарнавський); Аркадій Петрович теребив в руці серветку (М. Коцюбинський); Стяг [Івонька] свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібно просити (Грицько Григоренко).

Словник фразеологізмів

хоч у ву́́хо бгай (клади́́) кого і без додатка. 1. Дуже лагідний, покірний, податливий і т. ін. хто-небудь. Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай. Слухняний та покірний Йосип! (Панас Мирний).

2. з прикм. Дуже, у великій мірі. — Я його, писаря, знаєте, запросив кілька разів до себе, .. почастував наливкою та добрим спотикачем, і писар став такий добрий, хоч у вухо бгай! (І. Нечуй-Левицький); Оришка мене… побоюється. Стає добра, м’яка, хоч у вухо її клади, і в усьому мене слухається (О. Гончар).