балакучий 1 значень
-1-
прикметник
- Словник відмінків
- Словник синонімів
- Словник антонімів
- Словник відмінків
- Словник синонімів
- Словник антонімів
Словник відмінків
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | балаку́чий | балаку́ча | балаку́че | балаку́чі |
родовий | балаку́чого | балаку́чої | балаку́чого | балаку́чих |
давальний | балаку́чому | балаку́чій | балаку́чому | балаку́чим |
знахідний | балаку́чий, балаку́чого | балаку́чу | балаку́че | балаку́чі, балаку́чих |
орудний | балаку́чим | балаку́чою | балаку́чим | балаку́чими |
місцевий | на/у балаку́чому, балаку́чім | на/у балаку́чій | на/у балаку́чому, балаку́чім | на/у балаку́чих |
Словник синонімів
Словник антонімів
МОВЧАТИ | ГОВОРИТИ |
Бути пасивним у розмові, не виявляти почуття, не видавати звуків, зберігати мовчанку. | Володіти мовою, мати здатність передавати словами думки, почуття, казати, мовити, розмовляти, балакати. |
Говорить ~ мовчить батько, дочка, студент, учень; на вулиці, у класі, в сім’ї, у трамваї, в університеті, у школі; при батькові, при дочці, при дітях, при матері, при учнях; про вчинки, про відрядження, про навчання, про неї, про нього, про оцінки, про події, про факти. Мовчати ~ говорити ввічливо, відкрито, вперто, постійно, часто, чесно. Говорити без труднощів, від щирого серця, впевнено, голосно, грубо, енергійно, захоплено, повільно, пристрасно, спокійно, тихо, швидко ~ мовчати зовсім, покірно, стійко. Відмовляти, забороняти, заставляти кого-н., любити, продовжувати, рішити, старатися, хотіти говорити ~ мовчати. | |
А ми дивились і мовчали (Т. Шевченко). Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була (М. Рильський). Мовчить Полтава, наче приголомшена, перехотілось людям говорить. Він гомонить, а я собі мовчу (Л. Костенко). Не мовчанка буває нудна, а пуста балачка. Лихо говіркому, та не добре й мовчазному (Народні прислів’я). Усякі люди трапляються на містку: і щедрі і скупі, і веселі і сумні, і мовчазні і говіркі, але кожен щось лишав Кузьмі (М. Стельмах). | |
Мовчазний //мовчазливий ~говіркий //говірливий, мовчанка ~говоріння //говір, мовчати ~казати //мовити, мовчати ~балакати //розмовляти, мовчун ~балакун,мовчазний ~балакучий Пор. ще: МОВЧАТИ ~ КРИЧАТИ, МОВЧАТИ ~ СПІВАТИ |
Словник відмінків
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | балаку́чий | балаку́ча | балаку́че | балаку́чі |
родовий | балаку́чого | балаку́чої | балаку́чого | балаку́чих |
давальний | балаку́чому | балаку́чій | балаку́чому | балаку́чим |
знахідний | балаку́чий, балаку́чого | балаку́чу | балаку́че | балаку́чі, балаку́чих |
орудний | балаку́чим | балаку́чою | балаку́чим | балаку́чими |
місцевий | на/у балаку́чому, балаку́чім | на/у балаку́чій | на/у балаку́чому, балаку́чім | на/у балаку́чих |
Словник синонімів
Словник антонімів
МОВЧАТИ | ГОВОРИТИ |
Бути пасивним у розмові, не виявляти почуття, не видавати звуків, зберігати мовчанку. | Володіти мовою, мати здатність передавати словами думки, почуття, казати, мовити, розмовляти, балакати. |
Говорить ~ мовчить батько, дочка, студент, учень; на вулиці, у класі, в сім’ї, у трамваї, в університеті, у школі; при батькові, при дочці, при дітях, при матері, при учнях; про вчинки, про відрядження, про навчання, про неї, про нього, про оцінки, про події, про факти. Мовчати ~ говорити ввічливо, відкрито, вперто, постійно, часто, чесно. Говорити без труднощів, від щирого серця, впевнено, голосно, грубо, енергійно, захоплено, повільно, пристрасно, спокійно, тихо, швидко ~ мовчати зовсім, покірно, стійко. Відмовляти, забороняти, заставляти кого-н., любити, продовжувати, рішити, старатися, хотіти говорити ~ мовчати. | |
А ми дивились і мовчали (Т. Шевченко). Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була (М. Рильський). Мовчить Полтава, наче приголомшена, перехотілось людям говорить. Він гомонить, а я собі мовчу (Л. Костенко). Не мовчанка буває нудна, а пуста балачка. Лихо говіркому, та не добре й мовчазному (Народні прислів’я). Усякі люди трапляються на містку: і щедрі і скупі, і веселі і сумні, і мовчазні і говіркі, але кожен щось лишав Кузьмі (М. Стельмах). | |
Мовчазний //мовчазливий ~говіркий //говірливий, мовчанка ~говоріння //говір, мовчати ~казати //мовити, мовчати ~балакати //розмовляти, мовчун ~балакун,мовчазний ~балакучий Пор. ще: МОВЧАТИ ~ КРИЧАТИ, МОВЧАТИ ~ СПІВАТИ |